Техніка «соляризму», створена художницею Вандою Орловою

Історія та сучасність: Світло як сутність мистецтва

Світло у живописі – це не просто фізичне явище, а головний герой полотна, здатний створювати настрій, глибину та особливу енергетику твору. Один із найвідоміших українських художників-пейзажистів XIX століття, Володимир Орловський, майстерно володів мистецтвом світлопису, що стало ключовим елементом його творчості. Його роботи випромінюють ефект м’якого природного освітлення, яке ніби огортає глядача, вбираючи його у світ гармонії природи.

Сьогодні, майже через півтора століття, ця традиція продовжується у сучасному українському мистецтві. Техніка «соляризму», створена художницею Вандою Орловою, стала своєрідним відлунням і водночас розвитком ідеї світлопису. В її роботах сонце не лише висвітлює пейзаж, а буквально «живе» в ньому, змінюючи вигляд картини залежно від кута освітлення.

У цій статті розглянемо, як Володимир Орловський працював зі світлом і які художні прийоми перегукуються з новаторською технікою «соляризму».

Володимир Орловський: майстер світла у пейзажі

Володимир Орловський (1842–1914) – один із засновників українського реалістичного пейзажу. Його картини наповнені повітрям і світлом, а головна особливість – у майстерному використанні світлотіні для передачі глибини простору.

Однією з ключових характеристик його творчості є ефект природного освітлення. Він майстерно відтворював ранкові й вечірні сонячні відблиски, золотисті сутінки, м’які тіні на річкових поверхнях. В його роботах можна простежити декілька важливих аспектів роботи зі світлом:

✔ Контрастне освітлення – м’які переливи світла створюють ефект природного тремтіння повітря.
✔ Передача атмосфери через гру сонячних відблисків – золотисте сяйво заходу сонця чи розсіяння світла в імлі ранку створюють особливий настрій.
✔ Роль світла у побудові композиції – Орловський часто вибудовував простір картини так, щоб саме гра світла спрямовувала погляд глядача в глибину пейзажу.

«Кримський літній краєвид», Володимир Орловський

Його роботи, такі як «Український пейзаж», «Вид на Дніпро», «Полудень», передають відчуття живої природи, де світло стає ключовим художнім засобом.

«Соляризм» як сучасне прочитання світлопису

У техніці «соляризму» Ванди Орлової сонце не лише відіграє роль джерела світла, а є активним учасником взаємодії з полотном. Це досягається завдяки використанню золотої поталі, що рефлексує світло й змінює картину протягом дня.

«Тінь часу», Ванда Орлова

Спільні риси світлопису Орловського та «соляризму»

? Світло як головний герой полотна
І у Володимира Орловського, і у Ванди Орлової світло не є просто фізичним явищем – воно стає ключовим художнім інструментом. Якщо у Орловського світло «будує» простір, то в «соляризмі» воно його «оживляє».

? Динамічність зображення
Орловський майстерно передавав ефект повітряної перспективи через освітлення: легкі серпанки, розмиті обрії, м’які тіні, що змінюються залежно від кута падіння світла. У «соляризмі» цей ефект доведено до нового рівня – завдяки багатошаровості фарб і металевим вкрапленням створюється ефект живого полотна, яке змінюється у просторі.

? Прагнення до природності світла
Орловський шукав природні відтінки й переливи світла, створюючи ефект реалістичної гри сонця на воді чи в повітрі. У «соляризмі» Орлової цей ефект посилюється фізично – за рахунок взаємодії полотна зі світлом у реальному світі.

? Золото як символ світла
У картинах Орловського можна побачити гру «золотого сяйва» сонця – через теплі відтінки жовтого, охри, помаранчевого. Ванда Орлова буквально вводить золото в картину, використовуючи поталь, яка створює ефект сяяння.

Сонячне світло на картині Ванди Орлової

Від спадщини до сучасності

Якщо у XIX столітті Володимир Орловський відтворював світло через реалістичне моделювання, то сьогодні техніка «соляризму» робить цей процес динамічним: світло й глядач стають невід’ємною частиною твору. Це показує еволюцію світлопису, яка не обмежується рамками часу – ідея передавати світло як живу енергію переходить у нові техніки та формати.

Зрештою, саме світло залишається тією силою, що оживляє мистецтво. Орловський заклав основи українського пейзажного живопису, надаючи світлу центральну роль у побудові композиції. Сьогодні ці ідеї продовжуються і розвиваються, отримуючи нове прочитання у сучасному контексті.