Сонце може генерувати суперспалахи: чи загрожує це Землі?

Рідкісні, але потужні: що таке сонячні суперспалахи?

Наше Сонце, яке здається нам стабільним і незмінним джерелом життя, насправді є надзвичайно динамічною зіркою. Його активність проявляється у вигляді сонячних спалахів – потужних викидів енергії, які можуть мати значний вплив на Землю. Хоча звичайні спалахи, навіть найсильніші, фіксувалися науковцями, існує ймовірність появи набагато потужніших явищ – суперспалахів. Вчені згідно з останніми дослідженнями стверджують, що такі екстремальні події можуть виникати приблизно раз на століття.

Сонячні спалахи – це не просто красиве видовище у вигляді полярних сяйв. Вони є потужними викидами електромагнітного випромінювання, частинок та плазми з поверхні Сонця. Ці викиди, рухаючись у космічному просторі, можуть досягати Землі, викликаючи збої в роботі супутників, електромереж, систем зв’язку та навігації. Найбільш відомим і найсильнішим за всю історію спостережень є так звана “подія Керрінгтона”, що сталася у 1859 році. Тоді сонячна активність була настільки високою, що призвела до унікальних полярних сяйв, які спостерігалися навіть у тропічних регіонах, а телеграфні мережі по всьому світу вийшли з ладу, що подекуди спричинило пожежі. На жаль, у 1859 році не існувало сучасних приладів для точного вимірювання потужності цього спалаху, але оцінки свідчать, що він міг бути в 45 разів потужнішим за найсильніший спалах, зафіксований сучасними інструментами.

Минуле та майбутнє: коли сталося б найсильніше сонячне явище?

Наразі триває 25-й сонячний цикл, і вже був зафіксований потужний спалах класу X9.0, який стався 3 жовтня 2024 року. Однак, за оцінками, подія Керрінгтона могла сягати рівня X45. Суперспалах, про який йдеться в нових дослідженнях, має потужність, яка в 10-100 разів перевищує звичайні найсильніші спалахи. Це еквівалентно енергії, що в понад 200 разів перевищує потужність удару астероїда, який став причиною вимирання динозаврів.

Для генерації такої колосальної енергії Сонцю потрібен тривалий період накопичення. Згідно зі спрощеною моделлю, для цього може знадобитися близько восьми років. Вчені з Інституту дослідження Сонячної системи імені Макса Планка, проаналізувавши дані понад 56 тисяч зір, схожих на Сонце, знайшли підтвердження того, що суперспалахи на них можуть виникати приблизно раз на століття.

Дослідники зосередили свою увагу на Сонці і виявили, що у 1947 році на його поверхні існувала величезна сонячна пляма. Ця пляма, яка потенційно могла призвести до суперспалаху, була більш ніж удвічі ширшою за ту, що спричинила подію Керрінгтона. Хоча діаметр цієї плями був приблизно в 40 разів більшим за діаметр Землі, вона займала лише 0,6% поверхні Сонця. На щастя, спалах, спрямований у бік Землі, тоді не стався, але якби він відбувся, його потужність відповідала б критеріям суперспалаху. Це свідчить про те, що Земля перебуває в зоні потенційного ризику, хоча ймовірність такого катаклізму протягом найближчого століття залишається низькою.