З якими аліментними спорами найчастіше звертаються українці під час війни

Війна змінює життя — це факт. Родини роз’їжджаються, хтось іде в армію, хтось тікає з дітьми за кордон. В цих умовах багато людей залишаються сам-на-сам з побутовими, але важливими питаннями. Одне з них — аліменти.

Коли все розвалюється — важливо, щоб хоча б у питаннях, пов’язаних з дітьми, було щось стабільне. Саме тому все більше українців шукають відповіді на сайті absl.org.ua. Там пояснюють, як діяти: кому належать аліменти, як їх оформити і що робити, якщо друга сторона зникла з радарів.

Коли йдеться про аліменти — з чим найчастіше стикаються

Як подати на аліменти, якщо батько на фронті?

Це, мабуть, найпоширеніше питання зараз. Один із батьків пішов на службу, а інший залишився з дитиною і намагається якось утримувати сім’ю.

Так от: служба в ЗСУ не звільняє від обов’язку підтримувати дитину. Якщо у платника є зарплата — частина з неї може йти на аліменти. Якщо доходу нема, суд усе одно може нарахувати фіксовану суму або рахувати від середньої зарплати по країні.

А ще: якщо у вас є рішення суду, його можна передати у військову частину, де служить батько дитини.

А якщо ми не були в шлюбі?

Шлюб не обов’язковий. Якщо у вас є дитина і в її свідоцтві записаний батько — цього достатньо. Можна подавати на аліменти навіть якщо ви не жили разом жодного дня.

Єдиний нюанс — якщо батьківство не встановлене, доведеться це зробити через суд.

Ми за кордоном, як стягнути аліменти?

Теж актуальна ситуація: мама з дитиною — десь у Польщі чи Німеччині, батько — залишився в Україні або навпаки.

Аліменти у такому випадку теж можна оформити. Подача — через український суд. А от з переказами з-за кордону трохи складніше, бо доведеться залучати міжнародну допомогу або шукати інші механізми.

Що потрібно, щоб подати на аліменти

Не так уже й багато:

• свідоцтво про народження дитини;
• документи про шлюб або його розірвання (якщо були);
• інформація про платника (де живе, чи працює, чи служить);
• якщо є — довідки про витрати на дитину.

Далі — обираєш, як подавати: через судовий наказ (простий і швидкий варіант) або через позов (якщо є суперечка чи складні обставини).

Подати можна до суду за місцем проживання — не обов’язково за місцем проживання платника. І навіть без адвоката це реально, але краще хоча б раз порадитися з юристом, щоб усе зробити грамотно.

А якщо платник не платить?

На жаль, буває. Хтось справді не має змоги, а хтось просто не хоче нічого платити. Тут уже доводиться діяти: подавати заяву до виконавчої служби, надсилати документи до військової частини (якщо він служить), або звертатися до суду знову — за примусовим стягненням.

Суд може навіть накласти штраф або обмежити виїзд з країни. І якщо навіть доходів немає — аліменти рахуватимуться від середньої зарплати. Закон це дозволяє.

Чому це важливо

Бо діти не мають страждати через те, що дорослі не можуть домовитися або живуть у різних країнах. Навпаки — під час війни вони потребують стабільності ще більше.

Тому не варто мовчати, терпіти чи відкладати на потім. Якщо дитина не отримує підтримки — звертайся в суд або консультуйся з юристом.На absl.org.ua є чіткі інструкції, як діяти.

Коли точно без юриста не обійтись

• Якщо не знаєш, де зараз знаходиться батько дитини;
• Якщо він (або вона) не визнає дитину своєю;
• Якщо платник у ЗСУ і є нюанси з перерахуванням грошей;
• Якщо є заборгованість, а виконавча служба не діє;

У таких випадках краще один раз звернутись до адвоката, ніж витратити пів року на непотрібні довідки й нерви.

Чому без юриста у справах про аліменти — ніяк

Адвокатське бюро Сергія Лисенка — команда юристів, які вже багато років допомагають людям вирішувати складні питання в родинному праві. І зараз, у час війни, вони багато працюють саме з аліментами: коли хтось служить, коли діти за кордоном, коли документи втрачені.Вони пояснюють, що і як зробити. А коли вже ситуація серйозна — беруть справу й доводять її до кінця.У реаліях сьогодення — без юриста буває складно. І якщо хочеться не просто спробувати подати на аліменти, а справді отримати результат — краще звернутись до тих, хто знає, як усе це працює.